Розробка циклу уроків із теми «Усна народна творчість» для 9-го класу
Навчальна
програма: Програма з української
літератури для загальноосвітніх навчальних закладів для 5-12 класів: К.:
Перун, 2005
Підручник: Пахаренко В. І. Українська література: підруч. для 9 кл.
загальноосвіт. навч. закл. – К.: Генеза, 2009. – 368с.: іл.
Тема: Родинно-побутові пісні, їхні особливості
Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художні особливості, красу та
естетичну довершеність українських народних пісень родинно-побутового циклу;
розвивати образне мислення, навички виразного читання, аналізу ліричних творів,
вміння висловлювати власні почуття й думки з приводу почутого, прочитаного;
виховувати прагнення до щирих і добрих стосунків, естетичний смак, розуміння
кохання як одного зі складників людського щастя.
Тип уроку: урок засвоєння нових
знань.
Форми й методи: робота в малих групах,
презентація, гра, робота з підручником, метод літературної бесіди, метод
«Мозковий штурм».
Обладнання: збірки народних пісень, аудіо-, відеозаписи, проектор.
Теорія літератури: народна пісня, її
різновиди, пафос, символіка, мотиви, художні образи, художні засоби.
Хід уроку
І. Актуалізація чуттєвого досвіду опорних знань учнів.
1. Переглядаємо кліп народної пісні.
2. Бесіда.
- Що вам відомо про пісню як жанр народної творчості?
- Хто є творцями пісень? З якою метою складалися пісні?
- У чому полягають особливості написання пісень? Яким чином вони
розповсюджувалися?
- Як пісня пов’язана з життям народу? Чому її вважають бездонною душею
українського народу, його славою?
- Які пісні ви полюбляєте? Хто є їх виконавцями?
- Хто такі кобзарі? Назвіть відомих вам.
IІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.
Вступне слово вчителя.
«Мені завжди здається,—
писала видатна українська поетеса Леся Українка,— що коли де можна побачити
вдачу народу, то це скоріше в ліричних піснях.» Як бачимо, ліричною піснею,
особливо родинно-побутовою, захоплювалися раніше й захоплюються тепер. Про це свідчить
те, що сучасні естрадні співаки —
Віталій Козловський, брати Яремчуки, Павло Дворський та багато інших —
із задоволенням їх виконують.
Українська пісня — одне з найцінніших надбань українського народу. Коли вона звучить, серце
не може залишитися байдужим і холодним, бо в ній стільки тремтячої щирості,
ніжності, відвертої довіри. Наша країна надзвичайно багата й щедра на пісні,
які виникли в сиву давнину. Вони відображають характер, звичаї, вірування,
боротьбу за кращу долю, за визволення від поневолювачів та загарбників. У ній
відтворились доброта, щирість, душевність, весела вдача українців, їх мрії,
надії, сподівання.
Народні пісні відрізняються від інших жанрів своєю
поетичністю та задушевністю.
Сьогодні ми звертаємося
до джерел, з яких починалася художня література. Це – фольклор. Усна народна
творчість, представлена багатьма жанрами
– казки, легенди, міфи, прислів’я, приказки, загадки,
пісні, думи, балади.
1. Розгляд
схеми «Жанри фольклору», схеми у
підручнику на стор. 29.
Прислухайтесь, як океан
співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення,
це людина.
Так говорив мудре
поетичне слово невтомний збирач фольклору, видатний український поет Максим
Тадейович Рильський.
2. Учні ставлять перед собою цілі, записуючи їх на
червоних кружечках. Кружечки залишаються на парті, щоб постійно були у центрі
уваги, щоб діти не відступали від своєї цілі і, працюючи на уроці, наближали
виконання поставленого завдання.
IІІ.
Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Опрацювання матеріалу підручника.
І група опрацьовує матеріал на
сторінці 26.
ІІ група опрацьовує матеріал на
сторінці 27-28.
2. Обговорення прочитаного і запис у зошит необхідних понять (фольклор, його
риси, пісня).
|
Риси фольклору
|
|
Усність
|
Традиційність
|
Варіативність
|
Колективність
|
Художні прийоми
фольклору: звертання, діалог порівняння, епітети, слова зі
зменшувально-пестливими суфіксами, гіперболи, вислови-порівняння.
3.
Слово вчителя. Домашнє завдання вам було підготувати збірочки висловів про українські
народні пісні. Команди прошу презентувати ваші роботи.
- Українських
пісень записано чи не найбільше у світі – близько 30 тисяч. Окремий пласт
фольклору становлять родинно-побутові пісні. Вони розкривають світ особистих
переживань людини. За тематикою
родинно-побутові пісні поділяються на групи:
·
пісні про кохання;
·
пісні про родинне життя;
·
пісні про трагічні сімейні обставини (сирітські,
вдовині).
Пісенне слово в
характерних поетичних образах передає і узагальнює людський досвід. Мові
української народної пісні властиві особлива поетичність, м’який ліризм. Окрім
музичного багатства, українська народна поезія має такі художні засоби:
народнопоетичні паралелізми, глибокі й точні порівняння, яскраві епітети,
добірні слова живої народної мови, зменшувально-пестливі форми.
Отже, поетика народної
пісні — це сукупність художніх засобів, за допомогою яких яскраво
відображуються події, явища у творі.
4. Повідомлення учениці
(заздалегідь підготовлене).
Ідейно-тематичний зміст
родинно-побутового циклу пісень (загальна характеристика).
Вони охоплювали найважливіші події
і явища з родинного життя селян, з винятковою повнотою відображали їхню
психологію, погляди, мораль. У них немає чітко виражених «трудових сюжетів»,
розповідей про важку працю, але зображення подій ведеться на фоні трудового
життя, що надає їм життєвої правдивості. Найбільшу частину українських
побутових пісень становлять пісні про кохання, в яких відтворено багатогранність
людського життя, розкрито світ людських переживань.
Пісні про кохання відбили
високі моральні якості трудової молоді. Щирість, довіра, взаємоповага, радість
кохання, гіркота вимушеної розлуки, туга за коханою, зрада — ось основні
мотиви, що проймають ці пісні.
Головними персонажами
пісень про кохання є хлопець і дівчина, а характер стосунків між ними, їхні
почуття й переживання визначили зміст творів. Від імені цих героїв і складались
пісні. Найповніше й найпоетичніше в піснях зображено дівчину, її щасливе та
нещасливе кохання. Образ її постає з поетично ніжних характеристик: вона
«красна», «серденько», «вірная», «чорнобрива», у неї «брови як шнурочок»,
«личко, як яблучко». Аналогічно змальовано й хлопців.
Вірність у коханні була
найвищим ідеалом у стосунках молоді, мірилом чеснот, які народ ставив вище за
золото й срібло, вище від багатства. Характерною рисою пісень про кохання є їх
драматизм. Він найчастіше визначався суспільними умовами — перешкодою взяти шлюб через майнову нерівність. Заможні батьки
не дозволяли своїй дочці йти за вбогого, син багатіїв не міг одружитися з бідною.
Причиною розлуки могли бути і підступні наклепи лихих людей: недобрих сусідів
чи подружок. Часто розлучались пари й через підступність суперниць. Закохані
наполегливо борються за своє щастя, прагнуть перебороти всі перешкоди.
У піснях про кохання
охоронцем морально-етичних норм поведінки молоді найчастіше виступає мати. Вона
застерігає дочку від помилок, не пускає до козака-гультяя, а сина до дівчат,
які вміють чарувати.
Серед пісень про кохання
часто натрапляємо на такі, у яких розповідається про чарування дівчиною хлопця,
щоб привернути до себе чи наслати на суперниць усілякі лиха.
Пісні про родинне життя
досить різноманітні за тематикою. Найбільше уваги в них відводилось розкриттю
взаємин між чоловіком і жінкою та стосункам з іншими членами родини. Важкі
умови життя заміжньої жінки зумовлювались насамперед тим, що її видавали заміж
силоміць за нелюбого, до чужої сім’ї. Батьків чоловіка здебільшого цікавило не
щастя молодого подружжя, а працьовита невістка. Їй доводилось робити майже всю
хатню роботу. Вона готувала їжу, прала на всю сім’ю, доглядала дітей.
Потрапивши в чужу сім’ю,
дівчина одразу ж відчувала всю повноту влади над нею свекрухи і свекра, мала
коритися їм в усьому. Чоловікова мати не тільки примушує молоду жінку тяжко
працювати, а й докоряє їй, ображає, змушує сина ні за що бити свою дружину.
Син здебільшого виконує
накази матері, але в деяких піснях говориться, що він виступає проти її волі,
заступається за дружину, бо вона слухняна. Помітно, що в українських піснях
кривдником рідко виступає свекор. Здебільшого в піснях показано молоду жінку,
яка кориться свекрусі, мовчки зносить її наругу. Але є пісні, де звучить протест,
показано рішучий опір невістки.
Особливо тяжкою була доля
жінки з чоловіком-п’яницею. Пияцтво було особливо згубним для бідних селян.
Воно призводило до остаточного розорення сім’ї. Молода жінка, віддана за нелюба
чи п’яницю, засліплена горем, сама тягнеться до корчми.
Родинний деспотизм щодо
невістки був дуже сильним, і гарна здорова молодиця за два-три роки
перетворювалася на стару хвору жінку.
У піснях відображено тему
видання дівчини за старого, але багатого. Чоловік їй осоружний, багатство немиле.
Тільки одруження з милим може принести щастя — такий лейтмотив багатьох пісень.
Доля матері, особливо
матері-вдови, є однією з найпоширеніших тем у родинно-побутових піснях. У них
проникливо, з великим співчуттям до вдови змальовувались її життєві незгоди.
Нікому зорати ниву, посіяти, зібрати хліб, нічим годувати малих дітей. Нікому
допомогти вдові в біді, нікому пораду дати.
ІV. Осмислення учнями знань.
1. Виразне читання, прослуховування пісні
«В кінці греблі шумлять верби…»
(Виконує учениця)
2. Тематично-художній аналіз вірша.
Тема: відтворення страждань дівчини за коханим козаком.
Ідея: возвеличення
почуття кохання, що змушує страждати і сумувати.
Основна думка: «Не
бачу я миленького — і діла не маю!»
Жанр: пісня,
інтимна лірика.
Римування: паралельне.
Художні особливості твору.
Метафори: «шумлять
верби», «плачуть карі очки», «серденько поникло».
Епітет: «карі
очки».
Повтори: «нема…
козаченька», «рости, рости», «ждала, ждала…», «болять, болять», «…миленький»,
«карі очки».
Звертання: «рости,
рости, дівчинонько».
Зменшувально-пестливі форми: «миленький», «дівчинонько», «очки»,
«козаченька», «зелененькі огірочки», «жовтенькі квіточки», «серденько».
Риторичні оклики: «Нема
ж того козаченька, що я полюбила!», «Рости, рости, дівчинонько, на другу весну!»,
«Полюбила козаченька я, при місяцю стоя!», «Зелененькі огірочки, жовтенькі квіточки!»,
«Нема мого миленького, плачуть карі очки!».
3.
Обговорення змісту твору за питаннями:
• Який мотив порівняно з іншими
піснями помітний у цьому народному творі? (Історичний, пов’язаний із козацтвом
та необхідністю виконувати свій військовий обов’язок для козака.)
• Як можна охарактеризувати
дівчину? (Полюбила ще дуже молодою; вірна своєму коханню, дуже працьовита,
дбайлива.)
• Які художні особливості
притаманні пісні? (Крім традиційних, багато конкретних реалій — верби в кінці
греблі, зелені огірочки з жовтими квіточками.)
• Хто і для чого посадив верби?
• Що символізує це дерево?
• Яке народне свято, пов’язане з вербою, ви знаєте? Як його відзначають?
• Чим пояснити страждання дівчини?
• Куди виїхав козак? Чому, на ваш погляд, він не повернувся?
• Прокоментуйте рядок пісні: «Росла, росла дівчинонька, да й на порі стала».
• Чи варта героїня твору співчуття? Що
ви порадили б їй?
V. Закріплення знань, умінь і
навичок.
1. Завдання учням.
• Переставивши слова, складіть
висловлювання німецького літературознавця Ф. Боденштедта про українську
народну пісню. В, країні, дало, якій, дерево, не, таких, ні, в, плодів,
народної, поезії, іншій, величних, плодів, як, українців.
(Відповідь: Ні в якій іншій
країні дерево народної поезії не дало таких величних плодів, як в українців.)
2. Гра «Кола на воді»
Тільки-но ми
познайомилися з піснею, у якій згадується дерево-символ нашого народу. Запишемо
його. Запишіть слова, які
відповідатимуть опрацьованій темі.
В – вірність -
Е – етичність -
Р – радість -
Б – боротьба -
А – абстрактність –
А тепер складіть з цими словами речення, які утворять текст.
3. «Мозковий штурм».
*Які почуття вклав український народ у пісню?
VI. Підсумки уроку.
1. Отже, в родинно-побутових
піснях народ оспівує головним чином родинне життя — радості й печалі, події й розчарування, взаємовідносини
жінки й чоловіка, дівчини й парубка тощо. Впродовж багатьох століть пісня
правдиво розповідає про долю українського народу.
2. Погляньте
записи на червоних кружечках, які зробили на початку уроку. Озвучте, чи
виконали поставлене завдання. Давайте прикріпимо кружечки на дошці й утворимо
гроно калини – ще одного рослинного символу нашого народу. Яке прислів’я
говорить про це.
VII. Домашнє завдання.
Вивчити напам’ять дві пісні,
вміти аналізувати й висловлювати свої враження від них. Опрацювати матеріал
підручника стор. 33-36. Зробити аналіз
пісні «За городом качки пливуть», «Лугом іду, коня веду» (І група). Зробити
ілюстрації до пісень, які сподобалися (ІІ група). Підготувати повідомлення про
Марусю Чурай (ІІІ група).
Тема: . Родинно-побутові
пісні. «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Цвіте терен, цвіте терен», «Сонце низенько,
вечір близенько»
Мета: ознайомити школярів з родинно-побутовими піснями, проаналізувати
програмові твори; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, увагу, вміння
грамотно висловлювати власні думки, наводячи переконливі аргументи, приклади з
життя; виховувати почуття поваги до давньої культурної спадщини свого народу,
прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Тип уроку: комбінований.
Форми й методи роботи: гра,
бесіда, робота в групах, дослідження, тест, презентація, творча робота.
Обладнання: бібліотечка з творами народних пісень, звукозапис їх виконання (музика М.
Лисенка), ілюстрації, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), проектор.
ХІД УРОКУ
І. Перевірка виконання
учнями домашнього завдання.
1. Прослуховування
віршів.
2. Перегляд ілюстрацій.
3. Перевірка наявності
роботи в зошитах за піснями «За городом качки пливуть», «Лугом іду, коня веду».
4.
Повідомлення з презентацією про народну
піснетворку Марусю Чурай.
ІІ. Перевірка раніше засвоєних
знань.
1. Гра «Так чи Ні».
1. Фольклор з англійської мови означає народна мудрість,
знання. Так .
2. Рядки, що повторюються після кожного куплету – це рефрен.
Так.
3. Ліричні твори – це твори які виконувалися лише в
супроводі ліри. Ні.
4. Родинно-побутові пісні належать до обрядової поезії.
Ні.
5. Пісня «Летіла зозуля» - це пісня про кохання. Ні.
6. У піснях про кохання розкривається мотиви вірності і
зради. Так.
7. У пісні «В кінці греблі шумлять верби» розкривається
мотив туги за рідним краєм. Ні.
8. Мова пісень насичена ніжно-пестливими словами. Так.
9. Біле личко, карі очі, уста малинові – це постійні
метафори. Ні.
2. Дати відповіді
на запитання до пісень «За городом качки пливуть», «Лугом іду, коня веду».
• Які мотиви відчутні у піснях?
(Жартівливо-сатиричні.)
• Який новий художній прийом у
них використано? (Протиставлення, антитеза; працьовиті — ледачі, багаті —
бідні.)
• Які норми народної моралі утверджуються
в пісні? (Одружуватися треба, маючи взаємні почуття, а не заради багатства.)
ІІІ. Мотивація навчання,
повідомлення теми і мети уроку, постановка завдань, визначення очікуваних
результатів уроку.
Учитель підносить дітям
вирізані з паперу зірочки, біленькі квіточки, сонечка. (У кінці уроку знову отримають таке ж
завдання, щоб порівняти, як міняються уподобання після вивчення змісту пісень).
Учні обирають те зображення, яке їм найбільше сподобалося. Потім оголошує тему, а діти визначають цілі своєї
роботи.
ІV. Сприйняття
й усвідомлення нового матеріалу.
Українські народні пісні будуть покладені в
основу літератури майбутнього.
Юліуш Словацький
1. Слово вчителя.
Українська пісня – це чудове втілення поетичного генія народу-трудівника,
окраса його духовного життя, одне з найдорожчих національних надбань. Вона
ніколи не відривалася від життя, життя завжди було її джерелом і об’єктом
відображення. Народна пісня – це дзеркало життя. Вона відзначається винятковою вірністю, бо ж вивірена багатим
досвідом поколінь, відшліфована протягом віків найталановитішими представниками
народу, облагороджена чистим народним сумлінням. Саме в цьому – секрет її
невмирущої поетичної краси й загальнонародного звучання.
Протягом усієї історії
трудового народу пісня постійно була виявом духовного життя, скарбницею
художньої правди. Поетична скарбниця нашого народу справді невичерпна у своїй
багатобарвній різноманітності. Тисячами дорогоцінних чудових перлин збагатила
вона національну культуру.
Про що б не співалося,
завжди відчуваєш велику силу почуттів – щастя чи горя, туги чи радості.
Українська пісенність – дорогоцінне надбання поетичного генія народу, нев’януча окраса його духовної культури.
2. Аналізування програмових
соціально-побутових пісень.
1. Робота в групах.
І група. «Місяць на небі, зіроньки сяють».
Тема: оспівування палкого кохання козака до дівчини.
Ідея: возвеличення
щирого почуття, яке не розлучить героїв за будь-яких обставин.
Основна думка: Як
ми любились та й розійшлися, / Тепер зійшлися навіки знов.
Жанр: пісня, інтимна лірика.
Художні особливості твору.
Метафори: «серденько
мре», «очі вкоротили вік», «очі навчились заводить людей».
Епітет: «пісня
люба… мила», «очі дівочі темні… ясні».
Повтори: «…очі,
очі, очі…».
Порівняння: «темні,
як нічка», «ясні, як день».
Звертання: «Ви
ж мені, очі…».
Опрацювання ідейно-художнього змісту пісні. Бесіда за питаннями (картка):
• Хто такі козаки? Яких видатних ватажків доби козаччини ви знаєте?
• Де відбуваються події твору? Яка краса зображена в ньому?
• Про що співала дівчина? Як козак сприймав її спів?
• Чому, на ваш погляд, могли розлучитися закохані?
• Що означає фраза твору: «…зійшлися навіки знов»?
• Чому пісня названа милою й любою?
• Як у творі зазначено про дівочі очі? Які художні засоби при цьому
використані? («Ой очі, очі, очі дівочі, /
Темні, як нічка, ясні, як день»)
• Через що очі вкоротили вік козакові?
Творче завдання. Скласти сенкан «Пісня».
ІІ група. «Цвіте терен, цвіте терен».
Тема: оспівування страждань
дівчини через те, що «миленький поїхав іншої шукати».
Ідея: засудження
зради у палкому коханні.
Основна думка: Хто
з любов’ю не знається, / Той горя не знає.
Жанр: пісня,
інтимна лірика.
Художні особливості пісні.
Повтори: «Цвіте
терен», «нехай їде», «очі, мої».
Метафори: «Очі не дрімали», «очі наробили», «очі полюбили».
Риторичні запитання: Що
ви наробили / Що всі люди обминали, / А ви полюбили?
Звертання: Очі
мої, очі мої, / Що ви наробили…
Опрацювання ідейно-художнього змісту пісні. Бесіда за питаннями (картка):
• Яке значення у творі має цвіт терну? (Ягода
терену має кислувато-терпкий смак. У пісні проводиться паралель між тереном і
коханням. Коли опаде цвіт кохання, то залишиться терпкий присмак розчарування.)
• Від чого страждає героїня пісні? Як про це зазначено у творі? (Візьму я крісельце, / Сяду край віконця, /
Іще очі не дрімали… / Десь поїхав мій миленький / Іншої шукати)
• Чим можна зарадити дівчині?
• Як вона сприйняла зраду коханого? (Нехай
їде, нехай їде, / Нехай не вернеться, / Не дасть йому Господь щастя, / Коли
повернеться)
• Чому очі дівчини стали причиною її страждань? (Очі мої, очі мої, / Що ви наробили, / Що всі люди обминали, / А ви
полюбили?)
• Чи здійсняться, на вашу думку, слова героїні пісні, звернені до Господа?
Чи не є це жорстоким? (Звичайно слова не здійсняться, бо слова сказані у гніві,
Бог не чує. А чи жорстоко? Можливо і жорстоко, та не жорстокіше чим зрада.)
• Чи вправі дівчина дорікати хлопцю за свої страждання? Відповідь вмотивуйте.
(Дорікати людині без моралі – справа безнадійна. Судити ми не можемо, бо в
пісні нічого не сказано про обіцянки хлопця. Та в усякому разі іде мова про
зраду, а зрада дівчині в Україні весь
час прирівнювалася до зради Батьківщині.)
Творче завдання. Скласти поетичні рядочки
«Українська пісня».
ІІІ група. «Сонце низенько, вечір близенько».
Тема: присягання
у вірній любові одне до одного двох закоханих.
Ідея: уславлення
почуття, яке є смислом життя двох люблячих сердець.
Основна думка: вірність
у коханні — основа родинного затишку.
Жанр: пісня,
інтимна лірика.
Твір побудовано на діалозі двох закоханих.
Художні особливості пісні.
Повтори: «Ой
прийди, прийди».
Метафора: «Спішу
до тебе, / Моє серденько».
Звертання: «Серденько
моє».
Епітет: «Кохання
вірно, чесно, примірно».
Римування: паралельне.
Обговорення змісту пісні. Бесіда за питаннями (картка):
• Чому побачення закоханих найчастіше відбуваються ввечері, коли «сонце низенько»?
• Що свідчить про щирість кохання ліричного героя до своєї дівчини? («Спішу до тебе, / Моє серденько»)
• Якою, за словами хлопця, була обіцянка коханої? Чи є вона щирою? («Ти ж мені обіцяла / Мене любити…»)
• Про що згадує коханий? («Як ми обоє
/ Кохались вірно, / Чесно, примірно»)
• Як хлопець ставиться до своєї коханої?
• Якої шкоди обіцяє заподіяти герой твору в разі зради дівчини?
• За якої умови героїня буде вважати себе винною? («Як буде кривда, / Я буду винна»)
• Як кохана зустрічала свого милого? («Ой
як впускала, / То й цілувала. / Як випускала, / Тяжко вздихала»)
• Яким буде життя цих закоханих? Відповідь аргументуйте.
Творче завдання. Скласти літературне гроно з епітетів до слова пісня.
3. Етап дослідження.
Учитель. Зверніть увагу на те, що в усіх
українських піснях про кохання інтимність задушевної атмосфери створюється за
допомогою пейзажів. Усі дійства відбуваються на тлі казкової природи –
квітучого вишневого саду («Ой у вишневому саду там соловейко щебетав»), зоряної
місячної ночі («Місяць на небі, зіроньки сяють»), вечірнього весняного гаю у
пісні, яку ви полюбили після перегляду турецького серіалу «Величне століття». Я пропоную вам зараз
разом заспівати цю пісню.
-
Як ви гадаєте, для чого вводилися такі образи природи.
(Вони допомагають розкрити внутрішній світ ліричного героя (буяння молодості,
ліричний стан закоханих).
Учитель. У
народних піснях про кохання звичайно присутня народна символіка. Опрацюйте
матеріал на сторінці 37 (ІІ і ІІІ
абзац). На основі прочитаного заповніть таблицю.
|
Образи
|
Символи
|
Художні засоби
|
|
милий
мила
козак
дівчина
багатий
бідний
багата
бідна
|
місяць (свідок кохання)
терен (страждання)
ніч (час зустрічі)
дуб (сила, могутність, вірність)
очі (винуватці)
|
поетичний паралелізм
порівняння
постійні епітети
риторичні питання
повтори
антитеза
зменшено-пестливі слова
звертання
|
|
Висновок. У ліричних родинно-побутових піснях відбиваються
романтичні почуття, присутній сентиментальний пафос і традиційна, характерна
для народної творчості символіка.
|
V. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.
1. Виконання індивідуально-групових завдань.
I група описує кольорові
асоціації, які викликає у них лірична пісня (з обґрунтуванням).
II група описує настрій, який
викликають вивчені пісні (з обґрунтуванням).
III група описує запахові й
дотикові відчуття, асоціації, що викликають пісні. (Наприклад, пісня «Цвіте терен» — ніжний запах квітучих рослин; пісня
«Місяць на небі» — річкова свіжість і под.)
2. Проведення тестового опитування
«Місяць на небі, зіроньки сяють»
1. Якої пори відбуваються події у творі?
а) Нічної і місячної;
б) зимової і зоряної;
в) осінньої і ранньої;
г) сонячної і спекотної.
2. Дівчина співала пісню, перебуваючи:
а) у вишневому садочку;
б) у човні;
в) на узбережжі моря;
г) на житньому полі.
3. Як у творі характеризується пісня коханої? Вона:
а) мелодійна і хвилююча;
б) зворушлива;
в) мила та люба;
г) сумна і
вражаюча.
«Цвіте терен, цвіте
терен»
4. Чого зазнала героїня твору?
а) Радості і щастя;
б) горя і зради;
в) голоду і страждання;
г) гноблення і приниження.
5. Куди поїхав милий дівчини?
а) У місто торгувати;
б) на війну з турками;
в) до своїх батьків на відвідини;
г) іншої коханої шукати.
6. У своїх стражданнях героїня звинувачує:
а) власні очі;
б) Господа;
в) батьків козака;
г) дружок.
«Сонце низенько, вечір близенько»
7. Звертаючись до коханої, ліричний герой називає її:
а) голубонькою;
б) серденьком;
в) пташечкою;
г) квіточкою.
8. Що обіцяла дівчина хлопцю?
а) Любити і не з ким не знатись;
б) повсякчас згадувати незлим тихим словом;
в) молитися за його здоров’я;
г) готуватися до весілля.
9. За яких умов коханий «жити перестане»? Якщо:
а) не застане свою дівчину;
б) потрапить у полон до ворога;
в) сонця ранішнього не побаче;
г) батьки не дадуть йому згоди на одруження.
10. Милого дівчина, героїня пісні
«Сонце низенько» назвала:
а) соколиком;
б) душенькою;
в) голубочком;
г) любчиком.
11. Козакові вік вкоротили
(«Місяць на небі зіроньки сяють»):
а) зорі;
б) пісні коханої;
в) військові походи на татар;
г) очі дівочі.
12. Господь не дасть миленькому коханої («Цвіте терен, цвіте
терен»):
а) достатку;
б) здоров’я;
в) щастя;
г) сили.
VI. Підсумок уроку
Учитель. Тож після всього
сказаного на уроці давайте повернемося до нашого епіграфа. Чи погоджуєтеся з думкою
Юліуша Словацького? Назвіть, які ви
знаєте твори письменників написані за сюжетом народних пісень.
Учитель знову пропонує
взяти дітям вирізані з паперу зірочки, біленькі квіточки, сонечка. Учні обирають той образ, який
згадується у пісні, яка їм найбільше сподобалася. Бачимо, як змінюються смаки
після того, як отримали певну інформацію.
VІІ.
Оголошення результатів навчальної діяльності
VІІІ.
Домашнє завдання.
Індивідуальне завдання:
підготувати повідомлення про письменників, які описували весільні обряди.
Підготувати інсценування епізодів весілля, розповісти про етапи весілля
(підготувати проекти). Опрацювати матеріал підручника на стор. 28-33.
Тема: Українське весілля. «До
бору, дружечки, до бору», «А брат сестрицю та й розплітає»,
«Розвий, сосно, сімсот квіток», «Летять галочки у три рядочки», «Ой матінко, не
гай мене» - весільні пісні
Мета: ознайомити школярів з весіллям — українським
обрядом та етапами його проведення; проаналізувати весільні програмові пісні,
звертаючи увагу на мотиви, настрій, художні засоби; розвивати пам’ять, логічне
мислення, допитливість, прагнення пізнати багато корисного й цікавого; вміння
спостерігати, робити висновки, формувати естетичні смаки учнів; виховувати почуття
поваги, пошани до обрядів українців, вітчизняної культури; прищеплювати
відповідальність за збереження звичаїв і традицій свого народу.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Форми й методи роботи: бесіда, презентація,
інсценування, самостійна робота, «Мозкова атака», дослідження, повідомлення,
тест.
Обладнання: картини К. Трутовського «Весільний викуп», В. Маковського «Дівич-вечір», І.
Соколова «Весілля», музичне супроводження під час весільного обряду; тексти
весільних пісень, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), проектор.
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація чуттєвого досвіду
опорних знань учнів.
1. Перегляд кліпу весільної
пісні.
2. Бесіда.
· Що таке обряд? (Обряд — форма поведінки, ритуал, що склався
історично, для якого характерні, по-перше, стереотипність, повторюваність без
змін, по-друге, символічність)
· Від чого залежить їх проведення?
· Які обрядові твори вам відомі? Чим саме вони
запам’яталися?
· Що ви знаєте про весілля?
· Чому весільному обряду приділяється серйозна увага?
· Хто брав участь у його проведенні? Які були функції у
кожного?
· У чому полягає призначення пісень на святі молодих?
· З чим пов’язано те, що весілля вважається складником
національної культури?
ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів. Повідомлення теми,
постановка
завдань, визначення очікуваних
результатів уроку.
Учитель роздає фото з весіль.
-
Як ви гадаєте, чому я даю вам сьогодні для перегляду саме
ці світлини?
ІІІ. Сприйняття й засвоєння навчального
матеріалу.
1. Вступне слово вчителя
Весілля – одна з найвеличніших форм народної
драми, в якій відбилися мораль і світогляд, родинні та суспільні стосунки
українського народу на кожному етапі його розвитку, його поетичні уявлення та
артистичні здібності.
Весілля справляли восени
після закінчення польових робіт, але традиційно тільки до половини жовтня – до
православного свята Покрови Пресвятої Богородиці (14 жовтня). У народі навіть з’явилося прислів’я: «Іде Покрова, реве
дівка, як корова». Це означало, якщо дівчину не «віддали» до свята, то заміж
вона вийде не раніше наступної осені. Також традиційно весілля відбувалося в
неділю (у деяких регіонах святкування продовжувалося ще весь наступний
тиждень).
У традиційному весіллі
обряди поєднувалися з драматичними дійствами, пісенними й розмовними партіями,
музикою, ігрищами. У різних регіонах України весілля мало свої відмінності, але
основні елементи драматичного дійства були однаковими.
Як драматичний твір, весілля мало постійний склад дійових
осіб: молоді, їх батьки, дружки та бояри, гості (челядь). У селах завжди були
знавці весільного обряду, які спрямовували хід дійства, хоча кожен учасник і
сам обов’язково мав знати, що і коли
говорити, співати, робити. Причому весільний обряд починався набагато раніше й
закінчувався пізніше власне свята. Молода, поки ще знаходилася вдома, мала
сумувати і плакати за домівкою, за батьками, в такий спосіб вона виявляла їм
вдячність і повагу, але в хаті молодого після весілля мала бути веселою,
виявляти радість і задоволення, щоб не розгнівити свекруху і свекра. Батьки
молодих мали на святі виказувати повагу до гостей, любов і піклування про
молодих, а мати молодої мала ходити зажурена, щоб не подумали, що вона рада
позбутися доньки. Бояри – нежонаті хлопці, а старший боярин разом із сватами
розпоряджався на весіллі. Дружки вбирали молоду до вінця, ходили з нею
запрошувати гостей на весілля, знімали з неї вінок під час обряду покриття.
Свахи з обох родів плели вінки, ліпили коровай, співали.
Обов’язковими учасниками
весілля були також музики – найчастіше оркестр з двох-трьох інструментів
(скрипка, бубон, кларнет або цимбали). Музики супроводжували всюди «весільний
поїзд», грали хорам дружок, світилок, свах та до танців.
Весільне дійство
складалося з таких складових частин: заручини, оглядини, сватання, запросини,
коровай, гільце, дівич-вечір, весілля, комора, покриття, перезва. Переглядаємо
схему.
2. Основні етапи весілля.
Представлення проектів з виразним читанням чи прослуховуванням пісень, що
супроводжують різні етапи весілля.
- Повідомлення про заручини і
оглядини.
Учитель. Ось пройшли заручини і оглядини.
Наближається один з найцікавіших етапів. То ж послухаємо відомості про
сватання.
- Виступ учениці з демонстрацією
ілюстрацій через проектор.
- Сценка
Учитель. А що відбувалося далі: подала
Уляна хустку Стецькові, чи підсунула гарбуза - ви зможете прочитати у п’сі Г. Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці».
3. Починають співати дівчата.
Учитель. О чуєте. Наречена з дружками
іде.
- Виходять дівчата, підходять до
вчителя й наречена промовляє: «Просили батько, просили мати і я прошу на моє
весілля». Запрошений цілує в голову й обіцяє прийти
- Повідомлення про коровай і
гільце.
- Повідомлення про саме весілля.
Учитель. Ось ми і підходимо до фіналу
весілля. Один з найсуттєвіших моментів – це покриття.
- Повідомлення про покриття й
перезву.
Учитель. Ви всі вже побували на весіллях
у своїх рідних, а може сусідів. Бачили етапи сучасного весілля й сьогодні
зрозуміли, що деякі етапи збереглися й до сьогодні. Зовсім недавно відродився
на весіллі етап покриття. Ось перегляньте, як він проходить зараз.
-
Перегляд уривку сучасного весілля (покриття).
ІV. Осмислення
учнями знань.
1. Учні самостійно дають
відповіді, записуючи у зошит.
-
Про який етап весілля йдеться в пісні «До бору,
дружбонько, до бору»? (Завивання «гільця».)
-
Символом чого є «гільце»? (Молодості, краси, здоров’я, достатку майбутньої родини.)
-
Які ознаки народної пісні ви помітили в цьому творі?
(Повтори, звертання, зменшено-пестливі слова.)
-
Який етап оспівується в пісні «А брат сестрицю
розплітає»? (Розплітання коси).
-
Чому в пісні звучать сумні ноти? (Бо дівчина прощається з
дівоцтвом, безтурботним життям у батьків.)
-
Кому виконується пісня «Розвивайся, сосно, сімсот
квіток». (Боярам при прощанні молодого з парубоцтвом, коли відбувається дійство
вінкосплетіння та складання букетиків для бояр.)
-
До якого етапу відноситься пісня «Летять галочки у три
рядочки»? (До дівич-вечора.)
-
Який прийом народної пісні використаний на початку твору?
(Поетичний паралелізм.)
-
Коли виконується пісня «Ой матінко, ти не лай мене»?
(Коли виряджають дівчину з рідного дому в родину нареченого.)
2. Визначення ролі пісні у
весільному обряді. «Мозкова атака».
Проблемне питання:
* Яка роль пісні у весільному
обряді?
3. Дослідити мову весільних
пісень.
Мова народних пісень
надзвичайно насичена епітетами, порівняннями, пестливими словами
персоніфікованими образами. Молода порівнювалася із зіркою, ягідкою, сонечком,
називалася княгинею, панночкою, царівною, а молодий – із соколом, князем,
царевичем. Звучить радість із приводу поєднання коханих і сум за батьками.
4. Учні
розповідають про те, як описували різні весільні обряди видатні українські
письменники Г. Квітка-Основ'яненко, І. Котляревський, Т. Шевченко, Марко Вовчок, П.
Куліш, М. Стельмах, У. Самчук та ін.
Весільні пісні, як і обряд у цілому, не
раз описувався у творах красного письменства. Зокрема, у п’єсі” Сватання на Гончарівці”
Г.Квітка-Основ’яненко подає нам сцену
сватання, якій відведено всю 3 дію.
Досить докладно сватання описано в
повісті Г.Квітки-Основ’яненка “Маруся”.
І.П.Котляревський у п’єсі” Наталка
Полтавка” подає нам сцену сватання і заручин,
об’єднуючи їх у часі, бо возний прагнув одержати Наталку в “вечное
і потомственноє владеніє” якомога швидше.
Тарас Шевченко в драмі “Назар
Стодоля” описує один із елементів весільного
дійства-сватання.
Григір Тютюнник у новелі ”Оддавали
Катрю” зазначає, що під час пісні всі
присутні на весіллі мовби перероджуються, повертають істинне своє єство. Українська весільна пісня
робить дива. У творі їй вдалося об’єднати два різні світи: світ Катрі - сільський,
світ молодого - міський. Г. Тютюнник показує, як люди, звільняючись від
блукань, у середовищі простого народу, народної звичаєвості очищаються душею,
стають щасливішими.
Оксана Забужко у повісті-інтермедії “Казка про калинову
сопілку” теж описує обряд сватання.
5. Учнівське повідомлення
"Образ українського весілля в образотворчому мистецтві".
(Орієнтовний матеріал для
повідомлення.)
В українському образотворчому
мистецтві відображення традиційної обрядовості та народної звичаєвості складає
досить вагомий пласт художніх творів. Однією з найбільш популярних у цьому
плані тем є українське весілля як зразок комплексного поєднання кількох видів
мистецтва (драматичного, пісенного, музичного, декоративно-ужиткового).
Цей родинно-побутовий обряд як
своєрідне колективне свято привертав увагу багатьох художників своєю
композиційною силою, різноманітністю фольклорного звучання, різнобарвністю та
образністю естетичного втілення.
Незважаючи на існування локальних
особливостей у регіонах України, весільний обряд мав багато спільних рис. Насамперед,
змістовність та послідовність окремих ритуалів. Першим з них було сватання
(змовини, заручини, договір), яке відбувалося за декілька днів чи тижнів до
весілля. Якщо при сватанні батьки нареченої давали позитивну відповідь, дівчина
виносила сватам вишиті рушники, якими вони перев'язували один одного через
плече. Якщо відмовляли, то замість рушників красномовно дарували гарбуза.
Не всі з відомих ритуалів
українського весілля стали об'єктом відображення у мистецьких творах, але такий
з них, як сватання, привернув увагу багатьох художників ("Старости"
Т.Г. Шевченка, "Свати" М.К. Пимоненка, "Сватання" М.А.
Приймаченко, "Сватання" І.С. Їжакевича).
V. Узагальнення і систематизація
знань.
1. Проведення тестового
опитування
«До бору, дружечки, до бору»
1. Щоб збудувати нову оселю, потрібно:
а) освятити місце, де вона буде зводитися;
б) чітко виміряти територію її майбутнього розташування;
в) вирубати здорову деревину;
г) мати на це дозвіл Ради.
2. Гіллячко у творі названо:
а) щедрим;
б) славним;
в) щирим;
г) багатим.
3. Дерево, яке пропонується використати для «заміту»:
а) дуб;
б) клен;
в) сосна;
г) осика.
4. Якої рослини немає у гільці?
а) Маку;
б) барвінку;
в) волошки;
г) калини.
5. Барвінок у пісні названо:
а) запашним;
б) смугастим;
в) лікарським;
г) хрещатим.
«А брат сестрицю та й розплітає»
6. Розплітаючи коси своїй сестриці, брат згадує:
а) історії з її дитинства;
б) квітучу троянду;
в) цікаві епізоди їх життя у рідній оселі;
г) як вони разом уперше жито жали.
7. Про що просить брат сестру?
а) Не поспішати виходити заміж;
б) приготувати йому вареників;
в) спекти весільний коровай;
г) вибілити хату.
8. Сестра із сумом промовляє, що їй вже не:
а) стрибати через купальське вогнище;
б) торгувати на ярмарку;
в) випасати худоби;
г) збирати квітів.
9. Запашна квітка, що згадується в цій і попередній
піснях:
а) барвінок;
б) волошка;
в) троянда;
г) лілея.
10. Пісня побудована у формі:
а) діалогу;
б) полілогу;
в) монологу;
г) довільного віршованого тексту.
«Розвий, сосно, сімсот квіток»
11. З яким проханням Марійка звернулася до сосни? Щоб та:
а) захистила її від лиха в житті;
б) надала сімсот квіток;
в) усипала двір своїми голками;
г) не ховала сонця своїм гіллям пишним.
12. Кого хотіла наділити Марійка квіткою сосновою?
а) Дружок;
б) сватів;
в) світилок;
г) бояр.
13. Іванові не вистачило квітки через те, що:
а) він був відсутній, коли їх роздавала дівчина;
б) їх було дуже мало;
в) для нього квітка — це його кохана;
г) вона раптово зів’яла.
14. Художній засіб, який найчастіше вжитий у змісті
пісні:
а) порівняння;
б) тавтологія;
в) уособлення;
г) метонімія.
15. Марійка у творі порівнюється з:
а) піснею;
б) сосонкою;
в) сонячним променем;
г) квіточкою.
«Летять галочки у три рядочки»
16. Поперед галочок летіла:
а) ворона;
б) синичка;
в) зозуля;
г) сова.
17. Де присіла Марійка? На:
а) лаву біля дружок;
б) пеньок;
в) зелену травичку вздовж берега річки;
г) посаді.
18. З яким питанням звернулися дружки до Марійки?
а) Ой чого плачеш, чого жалуєш?
б) «Чи їла ти, чи пила, що така сумна?»
в) «Ой чого засмучена така?»
г) «Звідкіль ідеш, подруго?»
19. З приводу чого висловлює жаль Марійка? Розставання з:
а) батьківським подвір’ям;
б) коханим;
в) рідним краєм;
г) русою косою та дівочою красою.
20. Через що дівчина заплакала? Бо:
а) не хотіла до шлюбу ставати;
б) заспівали дружки засватаній героїні;
в) боялася труднощів майбутнього родинного життя;
г) її образили дружки.
«Ой матінко, та не гай мене»
21. Дівчина просить матінку, щоб та її:
а) навчила смачно готувати;
б) не обділила приданим;
в) не гаяла;
г) захистила від лихого ока та злого слова.
20. Доріжка молодої:
а) небезпечна;
б) терниста;
в) багата на всілякі труднощі;
г) далека.
21. Їхатиме дівчина:
а) болотяною місцевістю;
б) коренистим полем;
в) великими містами;
г) горами і долинами.
22. Героїня боїться під час подорожі:
а) заблудитися і згубитися;
б) потрапити під дощ;
в) не зустрітися з коханим;
г) більше не повернутися додому.
23. Якої пори мати виряджає свою дочку в доріженьку «Ой
матінко, та не лай мене»)? а) Сонячної і спекотної;
б) морозної;
в) темної;
г) дощової.
24. Народна
весільна пісня, у якій героїня жалкує за своєю русою косою та дівочою красою:
а) «Ой матінко, та не гай мене»;
б) «До бору, дружечки, до бору»;
в) «А брат сестрицю та й розплітає»;
г) «Летять галочки у три рядочки».
VI. Підсумок
уроку
Виникнувши ще в первісному
суспільстві, весільні обряди та пісні створювалися колективним автором —
народом — упродовж віків. Кожна наступна епоха накладала на них свій відбиток:
текст варіювався, вносились доповнення або скорочення в обрядові дійства,
прозові діалоги й монологи, пісенні тексти. Це зумовлювалося певними змінами в
самому житті, психології людей, віруваннях, родинних і суспільних відносинах
тощо. Українське весілля близьке до російського та білоруського, оскільки
походять вони з одного джерела — давньоруського весілля.
Деякі відомості про давні форми
шлюбу слов’ян зафіксовані ще в літописах. Найдавніші записи українського
весілля зроблені Г.-Л. де Бопланом, французьким військовим інженером, що в
1630–1648 рр. перебував на службі в польського короля. У книжці «Опис України»
він розповів про весільні звичаї та обряди того часу. Один із перших
українських фольклористів І. Камишовський, родом із Сумщини, у 1777 році видав
окремою книжкою «Описание свадебных украинских простонародных обрядов». Значно
докладніші описи весілля другої половини ХІХ ст. зроблені П. Чубинським, І.
Франком, М. Лисенком, Б. Грінченком.
Упродовж історії народне весілля
зазнало великих змін. Зменшилася кількість учасників, сюжет обмежився
найчастіше тільки трьома актами — заручини, сватання й саме весілля; старі
обряди майже зникли, пісні й музика забулися.
VIІ. Оголошення
результатів навчальної діяльності школярів
VIІІ. Домашнє
завдання
Зробити ілюстрації до
пісень.
1 група – дослідити роль пісень у весільному
обряді.
2 група – дослідити значення обряду весілля.
Додаток до уроку
Сватання на
Гончарівці
Скорик (тихо Тимошу). Ти ж товаришу, как у походах не бував, свєта не
видав і нєчаво не знаєш, так у речах не суйся за умілими, а ожидай команди да
только подтакуй. Вот і увесь пароль. (Стецьку
тихо) Та зніми ж шапку, новобранець! У первуй раз во фрунтє.
Прокіп (дуже поважно). А що ви за люди, і відкіля Бог приніс?
Скорик (поважно). Позвольте
покланятца і добрим словом прислужитца. Когда буває теє, так ми і онеє; когда ж
наше слово не прийом, так і ми проч пойдьом. А що ми не дезертири, і не
марадьори, і без худої науки, так вот вам хліб святой у руки (подає хліб). Пожалуйте.
Тиміш (кланяється). Так-таки, так.
Прокіп (приймає хліб, цілує
його, кладе на стіл біля свого). Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо, коли
ж ваша річ не до діла, то не треба і вас, і вашого хліба. Сідайте люди добрі;
може здалека йдете?
(Старости
сідають)
Скорик. Ми з землі дальньої.
Коли чули, то аж з Хранції.
Стецько (сміється). Вже видно москаль, зараз і збрехав. Ми притьмом з-за
Харкова.
(Тиміш б’є
Стецька у бік)
Прокіп. Що ж то за земля? І
далеко вона звідсіля?
Скорик. Не близько. Іщо за
Москвою буде верстов із сорок.
Тиміш. Так-таки, так.
Скорик. А вот з нами какая
гисторія приключилася. Раз у прошлом годі були ми у поході, у дикому народі.
Сімдесят городов разорили, тридцять полонили, а один траншеями осадили. А в
євтом городі как раз сідєл вот євтот (показує на Стецька) дикий князь. Військо
єго штурмує, а він знай собі бунтує. Піднімає угору плечі і говоре такії речі:
з городом вам отдамся, токо отдайте мені алі пицю, алі чорную куницю, алі
красную дівицю, какую у вас ізберу і собі приведу. Так ось ми йшли, йшли і у
цей город прийшли. І тут упала пороша.
Стецько. Ох і бреше москаль. Яка
літом пороша.
Скорик. Мовчи шпійон. Так вот.
А на пороші слід. Так ми по ньому пішли і до вас прийшли. А наш дикий князь, як
опечений, закричав: так вот моя ні
птиця, ні птиця, ні чорна куниця, а
красна дівиця. От ми її получить желаєм. Нашому слову канєц, а ви дайте дєлу вінець.
Тиміш. Так-таки, так.
Одарка (Уляні, яка стоїть
неподвижно). Колупай швидше піч, колупай.
Прокіп. Ось що ми зробимо: хліб
святий приймаємо, доброго слова не цураємося; а щоб ви нас не порочили,
буцім-то ми передержуємо куницю, або красну дівицю, так ми вас пов’яжемо. Чи
так, жінко?
Одарка (весело). Роби, як
знаєш. Ти батько і нам усім голова; як скажеш так і буде.
Прокіп. Еге! Дочко хватить піч
колупати, давай оцих французів в’язати.
Стецько (злякано). Ану-ну; до
чого дійдеться, то я і навтікача.
Одарка (до Уляни). Іди ж, доню.
Чуєш, що батько велить? Може нічого не придбала, та вже й засоромилася.
(Бере за руку і тягне до скрині)
та іди-бо; ще й опинається).
Скорик. Пастой. Прєждє надобно
сполніть закон. Ти дєвка поклонись батюшці і матушці. Дякуй за хліб і соль, за
науку і проси благословєнія.
Тиміш. Так-таки, так.
Уляна (кланяється батькові,
перед матір’ю падає на коліна). Ненечко моя рідненька! Лебідочко, перепілочко.
В останній раз прошу: не топи свого дитя! Дай мені на світі пожити!..
Одарка. Годі, Улясю, годі,
доню! Давай там, що є. (Сердито) Та кажу ж тобі давай. От тільки не винесеш, то
я тебе зроду не била, а тут поб’ю.
Тиміш. Так-таки, так.
(Уляна виносить два рушники,
покладені навхрест і підносить до сватів.)
Скорик (бере рушник). Спасі ба
ботюшці і матушці, шо своє дитя рано будили, доброму ділу учили. Спасі ба
молодій, шо рано вставала, тонко пряла і хорошиє рушники придбала.
Тиміш. Так-таки, так.
Стецько. А князя забули.
Одарка. Давай же, Улясю, хустку
молодому.
Уляна. Хоч убий, матінко, а не
дам нелюбому хустки.
Одарка (сердито підскочила до
дочки). Та що се ти? Біс у тебе вскочив?
Стецько. Та чого ти їй у пику
дивишся? За патли та в потилицю.
Тиміш. Так-таки, так.
Тема: Урок літератури рідного краю. Весільні пісні та традиції Сумщини
Мета: ознайомити школярів з весільними
традиціями Сумщини, весільними піснями рідного краю, звертаючи увагу на мотиви,
настрій, художні засоби; відкрити духовні острови у вирі сучасної бездуховності
, зібрати народні скарби, щоб не розгубилися у вирі тисячоліть, і передати
своїм нащадкам. Показати красу й велич українських звичаїв та обрядів, вивчити
весільні пісні рідного краю, щоб усвідомити, яким скарбом володіємо, берегти й
пишатися ним. Розвивати естетичне сприйняття обрядових пісень, уміння відчувати
неповторну красу народної творчості; виховувати почуття поваги, пошани до
обрядів українців, Сумщини, прищеплювати відповідальність за збереження звичаїв
і традицій рідного краю.
Тип уроку: комбінований (урок позакласного читання).
Форми
роботи.
Робота в групах, захист проекту, обмін думками, випереджувальні завдання, гра,
«Мікрофон».
Обладнання: збірки
пісень, проектор, ілюстрації, фонозаписи весільних пісень, фрагменти обрядів, збірка,
укладена учнями («Весільні пісні мого краю»).
Хід уроку
І. Мотивація навчальної діяльності школярів. Повідомлення теми,
постановка завдань, визначення очікуваних результатів уроку.
1.З’ясування емоційної
готовності до уроку. ( Описати свій настрій двома-трьома прикметниками) .
2.Актуалізація суб’єктного досвіду.(«Незакінчене речення»: «Думаю,
сьогоднішній урок буде цікавим, тому що…»).
ІІ.
Актуалізація досвіду школярів.
1. Розгляд та короткий аналіз
дитячих ілюстрацій до пісень.
2. Повідомлення про
результати дослідницької роботи про роль пісень у весільному обряді та значення
обряду весілля.
ІІІ.
Активізація мислення.
1. Учитель. Кожен народ, кожна нація й кожен регіон нашої країни мають власні звичаї, які вироблялись протягом
століть. Українці - це дуже давня нація, і наша культура почала формуватися ще до християнського періоду
історії.
Український фольклор, багатство якого неосяжне, - це складова й невід’ємна
частина великої культури нашого народу. З його промовистих сторінок відкривається
не лише енциклопедія народного побуту, звичаїв, обрядів, свят, а й цілий світ настроїв, роздумів,
сподіванок та мрій українців за
тисячоліття. У тій величній святині, якою для українців є фольклор, почесне
місце належить народній драмі.
Та з плином часу, на жаль, багато чого
забулося, стерлися з пам’яті народу неоціненні скарби. А без них не може бути
по-справжньому інтелігентної особистості.
2. Презентація проведеної роботи.
Українська
пісня - нев’януча окраса духовної культури народу. Вона - першочерговий компонент весільного
дійства. Наші учні уклали збірочку “Весільні пісні рідного краю”.
І група – пісенна збірка.
ІІ група – висновки після дослідження тематики і змісту пісень.
ІІ група – збірочка побажань молодим.
3. Літературні вікторини, ігри, конкурси, підготовлені учнями, відповідно
до теми їх роботи.
4. «Хвилинка мудрості»
Поясніть значення фразеологізмів, які зустрічаються у творі (за необхідності скористайтеся
словником фразеологізмів).
5.
Вибірково-асоціативний диктант «Психологічний портрет
українців у весільній обрядовості». (Запишіть лише потрібні за змістом слова.)
Романтичні, суворі, доброзичливі, поетичні, щедрі, жадібні, боязливі,
сумні, веселі, дотепні, жартівливі, серйозні, вразливі, стійкі, сильні рішучі,
мужні, сміливі.
6. Гра «Згоден/не згоден»
У різних кутках аудиторії розміщені 4 аркуші паперу з написами: «Згоден»,
«Частково згоден», «Частково не згоден», «Не згоден». Зачитую твердження. Учні
займають місце біля обраного аркуша й готуються відстоювати свою позицію.
- Пісня «А тепер я широка, А тепер
я висока» виконувалася під час розподілу короваю.
- У пісні «Ой куди ж ви, сiрi гуси, полинете?» образ сірих гусей символізує
багатство молодої родини.
- Пісня
"Ой матінко, ти голубонько", що звучить як вираз глибокого горя і
відчаю.
- Ой, доки ми тут стоятимемо,
Сиру землю та й топтатимемо,
Червоними чобітками
Тай срібними каблучками…
Пісня виконується, коли молоді
прийшли вінчатися.
- У Сумській області в суботу над вечір друзі й
родичі нареченої везуть скриню з посагом
до нареченого.
- Прикмета, яка побутує
на Сумщині: у сніжний день весілля — до заможного, благополучного життя.
6. Підсумок самостійної роботи
учнів (оцінювання рівня підготовки учнів до уроку та їх активності під час
обговорення).
ІV. Розширення читацького кругозору школярів.
1. Розповідь учителя про книжки та
їх авторів-дослідників весільних традицій Сумщини.
2. О.Воропай Звичаї нашого народу: Етнограф.нарис/
Худож.-оформлювач Л.Д.Киркач-Осипова.-Х.:Фоліо,2007.-508с.
3. Вовк Хв. Студії з української етнографії та
антропології.
4. Грінченко Б. «Изъ усть народа». Черніговъ,1991.
5. Грушевський М. «Історія української літератури».
Ч.1,Київ-Львів,1923.
6. Колесса Ф. «Українська усна словесність». Львів,1938.
7. Степовий О. «Звичаї нашого народу»,1946.
8. Улюблені українські пісні / Ред.-упоряд. І.О.Білий.-
Д.:Сталкер,2001.-288с
9. Дубравін В. В.«Обрядові пісні Слобожанщини».
Серед численних праць минулого,
присвячених дослідженню історії та культури Слобожанщини, особливого значення
набули роботи Д. І. Багалія , М. Ф. Сумцова. У них із позицій свого часу
розглядаються проблеми соціально-економічного, політичного розвитку краю,
подається всебічний опис життя слобожан, їх побуту, культури, науки, освіти.
Проте наше сьогодення вимагає нових розвідок, наукових досліджень, фольклорних
записів тощо, які б дали сучасний погляд на глибоке минуле цієї території
України.
10. Квітка К. Правобережные купальские песни (рукопись).
– Центральний музей музичної культури СРСР (МГ), ф. 275, оп.23, л.21.
Маються на увазі
збірки: Русские календарные
песни на Украине. – М. Сов. Композитор, 1974; Пісні однієї родини.
Українські народні пісні села Волошнівка на Сумщині. – К.: Музична Україна,
1988; Пісні Сумщини. – К.: Музична Україна,1989.
V. Підсумок уроку.
Інтерактивна
вправа «Мікрофон».
• Продовжіть
речення:
«Ніколи б не
подумав (подумала), що...» «Мене вразило...» «Найбільше мене зацікавило ...»
«Весілля для мене...»
Оберіть собі один із капелюшків
Капелюшки
"Жовті капелюшки"
- Я знаю...
- Я вмію...
- Мені найкраще...
"Червоні капелюшки"
- Які почуття вас наповнюють?
- Що вам сподобалось?
"Сині капелюшки"
- Урок важливий, бо...
-Я буду використовувати
отримані знання, бо
- Я досяг успіху бо...
VІ. Домашнє завдання.1 група. Написати міні-твір
«Душа народу схована у пісні». 2 група.
Підтвердити чи спростуйте слова І. Нечуя-Левицького:
Тема: Українські народні балади
Мета: ознайомити учнів із
тематикою, змістом та художніми особливостями українських народних балад;
розвивати навички виразного читання цих творів, їхнього аналізу, висловлення
власної думки про них та проблеми, у них порушені; виховувати почуття
патріотизму, поваги до історичного минулого нашого народу.
Тип уроку: комбінований.
Форми й
методи роботи: колективна робота, бесіда, «Пошук інформації», словникова робота, опорний конспект, виразне
читання, «Ротаційні трійки», групова робота, «Мозковий штурм», «Мікрофон»
Обладнання: збірки народних
балад, ілюстрації до них, проектор, музичний центр, підручник, картки.
Теорія літератури: балада, її
різновиди.
Хід уроку
I. Актуалізація опорних знань
учнів.
1. Виразне читання весільних
пісень, їх аналіз, висловлення вражень.
Символи
Значення
Ялина, сосна здоров’я,
довголіття, вічна молодість
Калина краса
Барвінок
сила, здров’я
Гільце (гіллячко) молодість,
краса
Рожа (мальва)
молодість, краса
Васильок
безсмертя, довголіття
Віночок
дівочість,
цнотливість
Коса дівочість
Квітка дівчина
|
2.
Прослуховування творів «Душа народу схована
у пісні»,
думок на підтвердження чи спростування
слів І.
Нечуя-Левицького.
3. Колективна робота.
(Учні визначають значення
символів, які є у весільних піснях і працюють біля дошки, виконуючи завдання на відповідність понять.)
II. Мотивація навчальної діяльності школярів. Повідомлення
теми, постановка завдань, визначення очікуваних результатів уроку.
Слово вчителя.
- У житті нашого народу було
багато гарного, веселого, а ще більше героїчного та трагічного, пов’язаного із
захистом від ворогів, жорстокості, несправедливості, боротьбою із соціальною
нерівністю. Найбільше це відображають народні балади — невеликі ліро-епічні
твори казково-фантастичного, легендарно-історичного або героїчного змісту з
драматично напруженим сюжетом. Саме про них, а також про те, що трагічне й
оптимістичне часто в житті знаходяться поряд, ми будемо говорити на
сьогоднішньому уроці.
- Ви вже знайомилися
з твором Т. Шевченка «Тополя». То ж знаєте, що це балада. Пригадайте, які
ознаки є характерними для цього жанру.
- Які балади ви
вивчали в курсі зарубіжної літератури? Прочитайте напам'ять одну з них
(наприклад, «Баладу прикмет» Ф. Війона, «Рукавичка» Й. Шіллера, «Вішаний
король» Й. Гете, «Пісня про віщого Олега» О. Пушкіна тощо).
III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального
матеріалу.
1. «Пошук інформації».
Учитель пропонує
учням прочитати статтю зі «Словника українського фольклору» М. Дмитренка й дати відповіді на питання:
-
Коли сформувався жанр української народної
балади?
-
Хто з фольклористів почав першим застосовувати
термін "балада"?
-
Скільки відомо сюжетів українських народних
балад?
-
Які художні особливості балад?
-
Хто з українських письменників використовував
сюжети народних балад у своїх творах?
2. Словникова робота.
(Учні роблять запис визначення балади
до літературознавчих словничків.)
2. Слово вчителя.
Отже, ви вияснили, що балади
бувають легендарні, історичні, сімейні, любовні тощо. Баладі властиві невелика
кількість персонажів, підкреслена узагальненість, відсутність деталізації,
стислість у викладі матеріалу. Гострота, часом трагічність сюжету поєднується в
ній з яскраво-ліричним забарвленням розповіді. «Баладні пісні належать до
цінних здобутків духовної культури нашого народу. …Західноєвропейські вчені ще
в XIX столітті зараховували (їх) до числа найкращих балад світу. Народ зумів у
поетичному слові виразити найактуальніші проблеми історичного розвитку й
розкрити долю особи, красу її душі і серця», — писав про балади дослідник
фольклору Г. Нудьга.
3. Зробіть опорний конспект.
(Два учні працюють біля дошки.)
|
Характерні ознаки балади:
— напруженість композиції;
— трагічна розв'язка;
— відчутне емоційне напруження;
— у центрі сюжету — лише одна подія з життя головного героя;
— лаконічність оповіді;
— незначна кількість героїв.
|
Мотиви балад:
— туга за нареченою;
— убитий на війні козак;
— почуття дівчини, з яких насміялися;
— зле чарівництво;
— прокльони свекрухи на адресу молодої невістки;
— зрада й помста.
|
Як правило, за сюжетом
балади мають сумно-ефектну подію: вбивство, отруєння, помста свояка, дружини,
чоловіка тощо. Балада не дає конкретних імен і конкретних обставин (М.
Драгоманов), для неї головне не подія, а почуття, які вона збуджує (В.
Бєлінський), змушуючи нас співпереживати трагічній долі тих, що постраждали
безвинно. Для поетики балад характерні діалоги, психологічні паралелізми,
метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети,
символіка, повтори, зменшено-пестлива, емоційно-забарвлена лексика. У баладах
наявні елементи чаклунства: невістка перетворюється на тополю, калину; зрізана
гілочка промовляє людським голосом; віддана заміж за нелюба повертається додому
зозулею. Дійовими особами балад часто виступають чарівниці, ворожки, відьми.
Розгляньте схему і запишіть скорочений варіант у зошит.
Сьогодні ми ознайомимося із
деякими з них.
•Міфологфчні, пов'пов'язані з легендами
про перетворення людей у птахів, рослин (наприклад, добре відомі балади про
дочку-пташку, про дівчину-тополю, про сина, заклятого у явора та ін.),
алегоричні (про голубку і голуба).
•Сімейно-побутові з пережитками кровно-родових відносин — на
тему інцесту (кровозмішення): (брат сватається до сестри; про вдову та її
женихів — рідних синів).
•Про сімейні стосунки за часів патріархальних
відносин — чоловіків та жінок, батьків та дітей (про чоловіка, котрий убиває
жінку за намовою матері; про сина, який проганяє з дому матір-удову; про матір,
яка пропиває дочку та ін.).
•Історичні балади, які щільно стикуються з історичними піснями(про зустрічі рідних
в турецькому полоні; про Бондарівну й пана Каньовського; про гайдамаків, котрі
вбивають Марусиного сина та ін.).
•Соціально-побутові (про смерть рекрутів, чумаків,
наймитів, емігрантів, січових стрільців).
4. Виразне читання народної балади «Бондарівна».
Спробуйте відповісти на наступні запитання, щоб
з’ясувати, наскільки зрозумілий вам текст балади.
До якого тематичного різновиду балад належить твір «Бондарівна»?
Чому Бондарівна навіть під загрозою смерті не захотіла
жити з паном?
1 група. Скласти паспорт балади:
Тема:
_______________
Ідея
_________________
Жанр
твору__________
Художні
засоби:______
Тема: оспівування
трагедії Бондарівни, яка не скорилася волі пана Каньовського.
Ідея: возвеличення волелюбства, мужності,
нескореності, засудження жорстокості, підступності.
Основна
думка: Ой волію ж я, пан Каньовський, в сирій
землі гнити, / Ніж з тобою поневолі на цім світі жити.
Жанр: балада.
Композиція. Експозиція:
У містечку Богуславку Коньовського пана / Там гуляла Бондарівна, як пишная
пава.
Зав’язка: Ой тікала Бондарівна з високого мосту.
Кульмінація: Ой вистрілив пан Каньовський — Бондарівна
впала...
Розв’язка: «Ударили во всі дзвони, музики заграли, / А
в же ж дівку Бондарівну навіки сховали!»
Порівняння: «Там гуляла Бондарівна, як пишная пава», «Межи ними Бондарівна, як сива
голубка!».
Риторичні
оклики: «Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі
лихо!», «Тільки годен пан
Каньовський мене роззувати!», «Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!», «Нехай
іде свою доньку на смерть наряджати!», «Оце ж тобі, старий Бондар, за личко
рум’яне!», «Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!», «Бондарівно, моя
донько, пропав я з тобою!», «А вже ж дівку Бондарівну навіки сховати!».
Звернення: «Тікай, тікай, Бондарівно...», «А чи волиш,
Бондарівно?..», «Ой волію ж я, пан Каньовський...», «Оце ж тобі, старий
Бондар...», «Бондарівно, моя донька...».
Повтори: «Тікай, тікай...», «...хорошая,
хорошого...», «старий Бондар...».
Риторичні
запитання: «А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі
гнити?».
Епітети: «добрі люди», «сира земля».
Гіпербола: «ударили в усі дзвони».
2 група. Скласти
інформаційне ґроно щодо характеристики головних, героїв твору.
5. Словникова робота.
Пава — пташка;
жовніри — солдати в Австро-Угорській імперії;
волиш — хочеш;
таляри — гроші.
6. Евристична бесіда.
— До якого різновиду балад належить твір «Бондарівна»? (Любовних,
сімейних.)
— Чому Бондарівна навіть під загрозою смерті не захотіла жити з паном?
(Вона була гордою — не могла з нелюбом жити.)
— Про що свідчить балада? (Про сваволю й жорстокість панів, гідність
дівчини.)
7. Міні-дискусія.
Як ви вважаєте, чи могла Бондарівна уникнути смерті? Чи була б вона щасливою?
8. Прослуховування балад
«Ой летіла стріла», «Ой на горі вогонь горить», «Козака несуть».
9. Робота в ротаційних трійках
І.
Скласти паспорт балади:
*
Тема: _______________
Ідея
_________________
Жанр
твору__________
Художні
засоби:______
Тема: оспівування суму за вбитим стрілою вдовиним
сином.
Ідея: висловлення співчуття до загиблого.
Основна
думка: Ой матінка плаче, / Поки жити буде, / А
сестриця плаче, / Поки не забуде; / А миленька плаче, / Поки його бачить...
Композиція.
Експозиція: діалог про причину смерті вдовиного сина.
Зав’язка: приліт трьох рябеньких зозуль.
Кульмінація: оплакування матері, сестри, миленької,
смерть героя.
Розв’язка: смерть рідної людини — одвічна пам’ять про
неї.
*Евристична бесіда.
— З ким асоціюються жінки, які любили вдовиного сина? (Із зозулями.)
— У чому суть балади, що вона стверджує? (Найміцніша любов — материнська.)
— До якого різновиду балад належить цей твір? (До сімейних.)
ІІ. Скласти паспорт балади:
*Тема:
_______________
Ідея
_________________
Жанр
твору__________
Художні
засоби:______
Тема: оспівування трагічної долі козака, який
після бою в долині лежав «порубаний, постріляний».
Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові.
Основна
думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі
паняночку, / В чистім полі земляночку.
Римування: паралельне.
Віршовий
розмір: ямб.
Композиція.
Експозиція: А в долині козак лежить, / Порубаний,
постріляний...
Зав’язка: Ой коню мій вороненький, / Біжи, коню,
дорогою, / Та прибіжиш під батьків двір.
Кульмінація: Ой коню мій вороненький, / А де ж мій син
молоденький?
Розв’язка: Та вже ж твій син оженився, / Та взяв собі
паняночку, / В чистім полі земляночку.
Художні
особливості твору.
Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче».
Пестливі
слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький»,
«вірненький», «паняночку», «земляночку».
Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню,
дорогою», «Не плач, мати, не журися».
Риторичне
запитання: «А де ж мій син молоденький?».
Риторичний
оклик: Ой коню мій вороненький, / Товаришу мій
вірненький!
Повтори: «Ой коню мій вороненький», «А ніженьки
китайкою».
*Евристична бесіда.
— Яке спрямування має ця балада? (Героїчне.)
— Кого вона уславлює? (Мужніх захисників вітчизни, які за неї загинули.)
— Який яскравий художній засіб використано в кінці балади? (Метафору.)
ІІІ. Скласти паспорт балади:
*Тема:
_______________
Ідея
_________________
Жанр
твору__________
Художні
засоби:______
Тема: оплакування дівчиною козака, який загинув.
Ідея: висловлення співчутливого ставлення до тих,
хто загинув заради щасливого життя інших.
Основна
думка: А де знайдеш ти, / Та дівчинонько, / Над
козака коханця!
Художні
особливості твору.
Повтори: «А за ним, а за ним», «...ломи, ломи»,
«білі рученьки».
Риторичні
оклики: Ой ломи, ломи / Білі рученьки / До єдиного
пальця! / А де знайдеш ти, / Та дівчинонько, / Над козака коханця!
Звертання: А де знайдеш ти, / Та дівчинонько...
Епітет: «білі рученьки».
Метафора: «кінь головоньку клонить».
Пестливі
слова: «головоньку», «рученьки», «дівчинонько».
*Евристична бесіда.
— До якого різновиду балад ви б віднесли цей твір? (До героїчного,
любовного.)
— Який настрій має балада? (Сумний, трагічний.)
— У чому полягає конфлікт твору? (У тому, що людину — козака — вже не
повернеш.)
V. Закріплення знань, умінь та
навичок.
1. Дати відповіді на запитання.
З ким
асоціюються жінки в баладі «Ой на горі вогонь
горить» ?
Який яскравий
художній засіб використано в кінці балади «Ой на горі вогонь горить»?
Який настрій
мають балади?
Як ти гадаєш,
які слова – символи використано у баладі «Ой летіла стріла»?
У чому полягає
конфлікт балади «Козака несуть»?
«Мозковий штурм»
Проблемне питання.
Чи погоджуєтеся ви із визначенням українського вченого-фольклориста О. Дея, що "балада характеризується
яскраво виявленим повчальним потенціалом"? Свої міркування підтвердіть
прикладами з вивчених балад.
VI. Підбиття підсумків уроку.
Інтерактивна вправа «Мікрофон».
• Продовжіть речення:
«Балади для мене…»
«Я відкрив (відкрила) для себе…»
«Мені запам’яталося, як…»
VII. Домашнє завдання.
Навчитися виразно читати,
аналізувати балади, висловлювати власну думку про них, скласти тест. Опрацювати матеріал підручника. Підібрати
ілюстрації художників на відповідні теми. За бажанням зробити ілюстрації
самостійно.
Додаток до уроку
Стаття зі «Словника українського
фольклору» М. Дмитренка
Балада — неповторне явище
пісенної культури українського народу: вона і в наш час користується
популярністю. Хто на Україні не знає не чув таких балад, як "Ой не ходи,
Грицю, та й на вечорниці", "Ой чиє ж то жито, чиї то покоси",
"Відряджала мати сина у солдати", "Ой у полі жито копитами
збито", "Ой горе тій чайці, чаєчці-небозі", "Ой Морозе,
Морозенку", а також інших пісень про отруєння, згубу переважно молодих
людей? Сповнені натхненної поетизації краси і душевної величі простого
трудівника, ці твори з позиції народної моралі засуджують будь-яке насильство й
злочини, зраду й наругу.
Вважається, що народні
балади зародилися в часи середньовіччя, на досить пізньому етапі розвитку
епічної творчості, хоч і містять чимало архаїчних уявлень та образів.
У XII—XIII ст. в Провансі
баладами називали любовні пісні до танцю. У такому значенні чи не вперше вжив
назву "балада" провансальський трубадур Пон де Шантей (1180-1228). На
думку Г. Нудьги, у фольклорі європейських народів балада виникла: в датчан — у
XII, англійців і шотландців — XIII—XIV, у слов'ян — XIV ст. Датування цих
творів, не пов'язаних із конкретними історичними подіями чи постатями, — справа
досить складна, проблематична, потребує ретельного аналізу комплексу даних
мови, етнографії, виявлення закономірностей еволюції фольклорного мислення,
з'ясування жанрової специфіки уснопоетичних зразків.
Формування жанру
української народної балади відбувалося, як на наш погляд, задовго до XIV ст.,
в дохристиянський період, можливо, ще в надрах календарно- та родинно-обрядової
пісенності. Найпродуктивнішим періодом творення балад на Україні був час від
XIV до
XVII ст. У XVI ст.
Ян Благослов у чеській граматиці вмістив українську баладу "Дунаю, Дунаю,
чому смутен течеш?" ("Штефан-воєвода"), згодом польський поет С. Кльонович у поемі
"Роксоланія" (1584) згадав ще одну українську баладу "По тім
боці Дунаю". Починаючи з кінця ст. і до сьогодні, балади систематично
фіксуються збирачами фольклору, публікуються.
В українській народній
традиції термін "балада" на позначення окремого жанру пісень не
вживається. Іноді серед співаків можна почути: "сумні пісні",
"довгі пісні" або "пісні про (отруєння невістки, вбивство когось
і т.п.)". У фольклористиці терміном "балада" на Україні
послуговувалися вже в першій половині XIX ст. М. Маркевич, М. Максимович, М. Костомаров та ін.
Дослідники неодностайні у визначенні терміну.
Чи не найбільш суттєве розходження виявилось у поглядах на баладу як на: а)
твір епічний, б) ліро-епічний. Г.
Шгробах спробував уникнути віднесення балади до першої чи другої груп,
запропонувавши своєрідний компромісний варіант: поєднання в баладі
"ліричних, епічних і драматичних елементів". Для з'ясування суті
специфіки жанру балади вказівки на механічне "поєднання елементів"
недостатньо. Необхідна аргументація. О. Дей підкреслює: "Епічність балад
виявляється передусім у об'єктивно безсторонньому викладі змісту та в методі,
як правило, знеособленого змалювання драматичних і трагічних життєвих колізій,
подій і фактів, учасниками яких (а отже, й героями творів) виступають не
надприродні істоти чи легендарні богатирі, а звичайні, прості люди різних
суспільних верств... Балади — це епос нещасливих людських доль"; "у
прихильників ліро-епічності балад фактично відбулося невиправдане зміщення
різних площин: емоційності сприйняття баладного малюнка (воно є зовнішнім щодо
нього, суб'єктивним) і його епічно відтвореного психологічного наповнення (що є
об'єктивно присутнім складником його внутрішньої структури)... Балади — це не
лірична сповідь, а продукт художнього відображення дійсності на основі
реалістичного епічного мислення народних творців" (Українська
народна балада, с. 14). Заперечення ліро-епічної
сутності балад на користь епічності, на думку дослідника, все ж не означає, що
ліричність взагалі невластива чи недоступна цьому жанрові. Розглядаючи
слов'янські балади, американський вчений В. Гаркінс прийшов до висновку:
розвиток жанру балади проходить шляхом від епічних до ліричних форм, ліризація
— типове явище процесу контамінації балад і властива найновішій групі творів.
Відомо понад 300 сюжетів
українських народних балад. У згадуваній монографії О. Дей опублікував "Каталог українських
народних балад", де виділив основні сюжетно-тематичні цикли
пісень:
І. Кохання і
дошлюбні відносини. (Добір пари через випробовування сили й
кмітливості. Чарування. Отруєння чарами. Збування нелюба ціною життя.
Самогубство (смерть) насильно розлучених закоханих. Зрада в коханні й дружбі.
Помста за невірність. Втеча зі спокусниками, розплата підмовлених до мандрів за
свою легковажність. Зрадливе зведення дівчини. Втрата вінка. Дітозгубництво
тощо).
II. Сімейні взаємини й конфлікти. (Випадковий і
попереджений інцест (кровозміщення). Нагла смерть вірної дружини. Втрата
доброго чоловіка. Конфлікти між одруженими без любові. Подружня зрада.
Перелюбство. Вбивство за намовою. Знущання свекрухи над невісткою. Конфлікти
батьків і дітей та ін.).
III. Відгомони соціального
та історичного життя (турецько-татарські напади на Україну, сутички
козаків із шляхетниськими поневолювачами. Чумакування. Гайдамацтво,
опришництво. Соціальний протест проти панів. Війни та їхні жертви тощо).
У більшості творів
конфліктні ситуації між поляризованими героями чи героєм й обставинами
розв'язуються у формі найвищого напруження пристрастей через насильну й
неприродну смерть переважно позитивних персонажів, які, загинувши, воскресають
у піснях. Народ підносить отруєного Гриця, підмовлену і спалену біля сосни Галю
до узагальнених образів-пересторог, а страченого турками Морозенка — до статусу
епічного національного героя. А тому в нашій свідомості Морозенко й досі
"сивим коником виграває", дивлячись на свою Україну.
Для поетики балад
характерні описи, діалоги, психологічні паралелізми, метафоричність,
гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети, символіка, повтори,
пестливо-зменшувальна, емоційно забарвлена лексика. Зачини балад часто-густо
містять звертання епічного оповідача до когось із персонажів, раптове
повідомлення про якусь подію, новину, що створює ефект зацікавлення, інтриги,
яка подальшим викладом поглиблюється — аж до трагічної розв'язки (нерідко — з
позасюжетною оцінкою-додатком, моральною настановою тощо). Іноді закінчення
балади — своєрідна метаморфоза: перевтілення персонажів на представників світу
флори. Так, син, проклятий матір'ю, стає явором; невістка, яку зненавиділа
свекруха, — тополею. Брат несподівано дізнається, що одружений із сестрою, у
розпачі говорить:
Ходім, сестро, ярами,
Розсіємось цвітами;
Ходім, сестро, горою,
Розсіємось травою:
Ой ти будеш синій цвіт,
А я буду жовтий цвіт...
(Принагідно звернімо
увагу й на символіку кольорів).
У родинно-побутовій
баладі "А в полі береза, а в полі кудрява", записаній нами на
Поділлі, простий сюжет (син після служби в армії повертається додому з
дружиною; мати не вподобала невістки, налила синові "солодкого меду",
а їй — "зеленого яду"; молоді "мед із ядом докупи ізлили, як
голуб й голубка голови схилили") завершується своєрідною ідеалізацією
безвинної жінки:
Посадила сину червону
калину,
Молодій невістці — колючу
тернину.
Червона калина в'яне,
посихає,
Колюча тернина цвіте,
процвітає.
Поляризацією рослинної
символіки підкреслюється ставлення епічного оповідача до персонажів.
Традиційний символ червоної калини отримує специфічне смислове навантаження,
поглиблюючи трагічне звучання твору. Негативне ставлення до свекрухи,
висловлене непрямо, через символічні дії (калина в'яне, всихає), драматизуються
невинністю сина, який немовби стає жертвою двічі: за життя й посмертно. В
іншому варіанті цієї балади мати усвідомлює тяжкість свого злочину:
Ой боже ж мій, боже, що я
наробила?
Нащо ж своїх діток із
світу згубила?!
(Балади. - К. : Дніпро,
1987, с. 174).
Народні балади відіграли
помітну позитивну роль у процесі становлення й розвитку нової української
літератури, в творчості Т. Шевченка, поетів-романтиків, С. Руданського, Ю.
Федьковича, І. Франка, Лесі Українки, В. Симоненка, Ліни Костенко, І. Драча та
ін. Без жанру балади не обійшовся жоден великий український поет. Сюжети народних
балад були джерелом багатьох творів прози, драматургії (Панас Мирний
"Лимерівна"; І. Франко "Украдене щастя"; О. Кобилянська
"У неділю рано зілля копала" (М. Дмитренко, "Словник
українського фольклору").
